Калькулятор расчета монолитного плитного фундамента тут obystroy.com
Как снять комнату в коммунальной квартире здесь
Дренажная система водоотвода вокруг фундамента - stroidom-shop.ru

Візит Ягланда у Москву на тлі корупційного скандалу в Раді Європи

Візит генесека Ради Європи Турбйорна Ягланда в Москву відбувається на фоні великого скандалу в його рідній Норвегії, – пише у Фейсбук Володимир Ар’єв. – Газета Aftenposten вийшла ще тиждень тому із заголовком, що Ягланд був давно попереджений про корупцію в Раді Європи, але нічого не зробив у відповідь. І зараз скандал в норвезькій пресі має серйозний розвиток”.

“Паралельно зараз іде розслідування корупційного скандалу в Раді Європи і тому, вочевидь, зусилля генсека РЄ щодо повернення делегації РФ є спробою переключити увагу. А, можливо, він просто полетів в Москву шукати захисту. Власне, до кінця року розслідування по корупції в Раді Європи має бути завершене, а висновки оприлюднені. Саме тому Ягланд і поспішає”, – наголошує Володимир Ар’єв.

Про корупцію в Раді Європи Турбйорна Ягланда попереджали багато років, – пише в норвезькій Aftenposten Пер Крістіан Оле (Per Kristian Aale). – Критики вважають, що він не зробив нічого”.

I årevis ble Thorbjørn Jagland varslet om korrupsjon i Europarådet. Kritikerne mener han ikke gjorde noen ting

Страсбург/Брюссель: Політики в Раді Європи отримували ікру десятками тисяч кілограмів, дорогі килими, розкішні поїздки і мільйони євро у вигляді хабара.

Аріф Маммадов ніколи не ризикує. Коли цей 53-річний азербайджанець зустрічається з іншими азербайджанцями, він з ними не їсть і не п’є.

Коли друзі з його батьківщини приїжджають до Брюсселя, де сьогодні живе Маммадов, він чемно приймає їжу і напої, які йому привозять в подарунок. А після він все це викидає. Навіть якщо це справді друзі, над цими продуктами хтось уже міг “попрацювати”.

Страх бути отруєним

Багато років Маммадов був частиною режиму, працюючи послом Азербайджану в Раді Європи. Там все і почалося. 1 жовтня 2009 року Турбйорн Ягланд зайняв пост генерального секретаря цієї організації. Відразу після цього Маммадов прийшов до страсбурзького офісу норвежця.

Він більше не міг бачити, як його країна корумпувала Парламентську Асамблею Ради Європи (ПАРЄ). Маммадов каже, що попереджав Ягланда про те, як працювала так звана «Ікряним дипломатія», і називав це корупцією. Він стверджує, що просив Ягланда зупинити це. Чому ж все-таки це не було зупинено?

Загрози викрадення

Страх бути отруєним – реальний. У колишньому Радянському Союзі це відбувалося з багатьма журналістами, політиками та активістами.

Опозиційний політик Маммадов отримує від азербайджанських журналістів багато прохань дати інтерв’ю. Він завжди відмовляє. Колишній посол і перебіжчик вважає, що вони послані розвідкою. З тієї ж причини він відхиляє запрошення від азербайджанських організацій.

В азербайджанських ЗМІ його називають зрадником. Кілька разів лунали погрози «запхати його в багажник, щоб таким чином доставити його додому і кинути до в’язниці» – натяк на один радянський фільм, де КДБ викрадає перебіжчика в Західній Європі і привозить його в Радянський Союз в багажнику машини. В Азербайджані, одному з найбільш авторитарних режимів світу, такі загрози сприймають серйозно.

У травні один журналіст, який критикував режим і втік в еміграцію, був викрадений в сусідній Грузії і доставлений в Азербайджан, де його судили.

Надійна система

Виявилося, що корумпувати ПАРЄ можна дуже просто. У азербайджанців є надійна система, розповів Маммадов кореспонденту Aftenposten на зустрічі в Бельгії. Вони вибирають літніх політиків, у яких немає майбутнього в своїй країні. Їх найлегше купити.

Спочатку таких політиків запрошують на конференцію в столицю Баку. З аеропорту їх везуть на лімузині в кращий готель міста і поміщають в номер люкс пентхаузу. Їх годують розкішними обідами, надають медичне обслуговування та інші послуги. Для, власне, справи залишається обмаль часу. Перед від’їздом вони отримують золотий годинник, килими ручної роботи і кілограми чорної ікри. Тому все це отримало назву “Ікряної дипломатії”.

Маммадов розповідав Ягланду про те, як Азербайджан таким чином купував вплив в Парламентській асамблеї.

«Я думав, як це посол міг так говорити про владу, які він представляв. Я кожен раз після цього виходив з кабінету і дивувався тому, що я почув», – сказав Ягланд кореспондентам Aftenposten.

Ягланд підтверджує таємні зустрічі, що відбувалися в період з 2009 по 2012 рік, але заперечує, що чув що-небудь про “Ікряну дипломатію” або корупції. Таким чином, виходить, що у Ягланда та колишнього посла різні версії сказаного: «Він розповідав про те, що відбувалося в Азербайджані, як здійснювалося політичне управління судовою системою, як функціонувала влада в країні, і говорив, що це не було відкритою демократією».

Ягланд стверджує, що побоювався подвійної гри з боку посла, і що він не міг ризикувати бути втягнутим в місцеву владну боротьбу або відчути спокусу говорити негативні речі про Азербайджан, які згодом могли бути використані проти нього.

Незалежна Асамблея

Ягланд підкреслює, що ПАРЄ незалежна, і тому він як генеральний секретар не міг виступити з ініціативою розслідування таких заяв: «Якби норвезький уряд став розслідувати справу проти Стортингу, був би скандал. Точно так само і в Раді Європи».

Хоча Ягланд каже, що не чув нічого про “Ікряну дипломатію” в бесідах з послом, восени 2012 року він, тим не менш, висловився про цю справу в розмові зі ЗМІ Вірменії та Азербайджану. «Азербайджанська ікра є загрозою незалежності ПАРЄ. Це абсолютно неприйнятно», – говорив тоді генеральний секретар.

Відразу після цього Ягланд дав інтерв’ю The New York Times. Керівник Ради Європи заявив, що зробив боротьбу з корупцією своєю роботою №1, але що спочатку важливо навести порядок у власному домі. Він підкреслив, що нові країни-учасниці «спробували впливати на Парламентську асамблею за допомогою дорогих подарунків і екстравагантних поїздок. Вони наймають лобістів, щоб припинити критику порушень прав людини».

Азербайджанська влада, як стверджують, була у нестямі й в якомусь листі розкритикувала Ягланда за «необгрунтовані твердження». Потім все затихло. У той же час на банківський рахунок однієї католицької організації в Італії надходять мільйони євро. Відправником є кілька крихітних компаній в офшорних зонах. Було зазначено, що метою транзакцій є «оплата за консультативні послуги в хутряній галузі».

Демократизація за допомогою діалогу

Рада Європи була заснована в 1949 році для захисту прав людини, принципів правової держави і демократії. Після падіння Берлінської стіни в 1989 році організація була розширена в східному напрямку. Нові країни-учасниці не задовольняли демократичних стандартів організації, але ідея полягала в тому, щоб вони поступово розвивали демократію за допомогою діалогу і подальших практичних кроків.

Aftenposten в зв’язку з цим взяла інтерв’ю у 50 норвезьких і зарубіжних парламентаріїв, чиновників, дипломатів, громадських організацій і вчених. Крім того, ми ознайомилися з 20 доповідями і поговорили з 30 опозиційними політиками, правозахисниками та журналістами з Азербайджану і Ради Європи.

Ці бесіди показують, що нові країни-учасниці швидко створили союзи з іншими країнами і використовували лобістів. Крім того, вони проводили масштабну “Ікряну дипломатію”. В результаті, як стверджують, старі демократії були придушені. Замість змін нових країн – учасниць ПАРЄ в Раді Європи відбулося протилежне. Та жодна країна в цій грі не була такою ж спритною, як Азербайджан.

Мовчазний керівник

Вищий керівник Ради Європи мовчав про те, що відбувається. За словами співробітника мозкового центру European Stability Initiative Геральда Кнауса (Gerald Knaus), після листа азербайджанської влади Ягланд припинив критикувати “Ікряну дипломатію” в ЗМІ. «Азербайджан домігся сильного впливу в Раді Європи. Це мало великі наслідки», – сказав Кнаус кореспонденту Aftenposten.

Ягланд підкреслює, що він кілька років регулярно критикував Азербайджан за порушення прав людини, але що він не міг піднімати питання про “Ікряну дипломатію” в ЗМІ, тому що корупція, про яку говорилося, відноситься до ПАРЄ, а не до Суду з прав людини або урядової співпраці в Раді Європи.

Aftenposten: Але ж Ви восени 2012 року піднімали в ЗМІ питання про “Ікряну дипломатію”?

Ягланд: Так, ми думали, що там щось могло бути. Але не можна ж просто кидатися заявами проти людей на основі того, що я прочитав. Проте, справа виглядала дещо незрозумілою, коли деякі парламентарії в ПАРЄ висловлювалися про Азербайджан, і це було в повному протиріччі з тим, що наші експерти говорили про цю ситуацію.

Один з найбільш авторитарних режимів світу

Династія Алієвих залізною рукою править Азербайджаном з 1993 року. Ільхам Алієв успадкував владу в 2003 році. Згідно з Індексом демократії, колишня радянська республіка займає 148 місце з 167, далеко відстаючи від Росії, Зімбабве і Китаю. Згідно Amnesty, режим широко використовує тортури, опозиціонери зазнають переслідувань або отримують тюремні терміни.

Коли в 2014 році в Брюсселі президент Алієв відвідав генеральний штаб НАТО, він заперечував, що в Азербайджані є політичні в’язні, і підкреслив, що країна є членом Ради Європи. «Тому в нашій країні не може бути політичних в’язнів. Це підтвердив головний орган захисту прав людини Європи і світу», – сказав президент.

Якщо ознайомитися з рядом доповідей, заяв і результатів голосувань в ПАРЄ, можна подумати, що він має рацію.

Дорогі подарунки

Thu., Nov. 13, 2014, Russia, Moscow. [English translation in progress (1)] Kommersant Photo/Dmitry Dukhanin  #RU 13.11.2014, Россия, Москва. Встреча председателя Государственной думы России Сергея Нарышкина с членами Президентского комитета Парламентской ассамблеи Совета Европы (ПАСЕ) прошла в Госдуме России. Председатель политической группы социалистов в ПАСЕ Андреас Гросс во время встречи. Фото: Дмитрий Духанин/Коммерсантъ

Андреас Гросс

Азербайджан став членом Ради Європи приблизно на зміні тисячоліття, і швейцарський парламентарій Андреас Гросс (Andreas Gross) отримав завдання стежити за розвитком країни. Кавказька країна повинна була розвивати демократію і відповідати за це. Гросс відвідував в’язниці і розмовляв з опозиціонерами. Його доповіді були нищівними. Але це не допомагало. Процес демократизації йшов у зворотньому напрямку.

Після великого числа підтасовок результатів парламентських виборів 2006 року Гросс запропонував позбавити Азербайджан права голосу в ПАРЄ. Пропозицію було відхилено значною більшістю. В знак протесту Гросс відмовився виконувати своє завдання. Пост зайняв представник Мальти, дружньо налаштований по відношенню до Азербайджану. Критика Азербайджану була не тільки припинена. Члени ПАРЄ навіть почали хвалити авторитарний режим.

“Щиро дякую за все!!! Завдяки тобі я відкрив дуже цікаву країну, і наша дружба буде тільки рости! Спасибі, подарунки були обрані з великим смаком, вони дуже дорогі!!!», – писав у 2011 році італійський парламентарій Лука Волонте (Luca Volontè) в одному електронному листі азербайджанському колезі, який теж працював в ПАРЄ.

Оскільки італієць керував в ПАРЄ консерваторами, найбільшою партійною фракцією, він був одним з найсильніших людей Асамблеї. Поїздка в Азербайджан, як вважають, була для італійця початком дуже вигідною дружби. Він контролював вищезгадану католицьку організацію в Італії. Мільйони євро, які переводилися з офшорної зони, як стверджується, виявилися азербайджанськими нафтовими грошима.

Великі грошові суми

Aftenposten поспілкувалася з низкою політиків, пов’язаних з “Ікряною дипломатією”. Жоден з них не захотів, щоб було названо його ім’я. Деякі висловлювали жаль, у зв’язку з тим, що брали дорогі подарунки. Кожен розповідає про те, що спочатку з ним хотів говорити представник азербайджанської делегації. Потім було запрошення поїхати в столицю Баку і взяти участь в конференції.

А там очікували лімузини, елегантні готелі і дуже довгі обіди з витриманим французьким вином. Потім вони отримували кілограми чорної ікри, дорогі комп’ютери і ексклюзивні килими. Щороку, як кажуть, в такі поїздки запрошували 30-40 політиків.

Там були не тільки подарунки. Згідно нещодавньої доповіді російсько-польського науково-дослідного інституту Freedom Files, парламентарії отримували приблизно по 50 тисяч євро, щоб активно виступати в дебатах і голосувати так, як хотів Азербайджан. Бували випадки, коли цей режим міг витратити 200 тисяч євро на кампанію, метою якої було обрати на важливий пост дружньо налаштованого політика.

Витік важливих документів, опублікованих, зокрема, Berlingske Tidende (найстаріша газета Данії, виходить з 3 січня 1749 року, входить до “великої трійки” данських щоденних газетРед.), показує, що з 2012 по 2014 Азербайджан відмив через Данський Банк (Danske Bank) мільярди крон, і що великі суми грошей пішли низці представників ПАРЄ.

«У одного члена азербайджанської делегації було 30 мільйонів євро для купівлі впливу», – каже Маммадов. Викриття не дивують його. Це можна було зупинити багато років тому. Нові витоки інформації – лише верхівка айсберга.

Похвала режиму

ДипломатияНизка політиків, які захищають Азербайджан, отримали ключові пости в ПАРЄ. Це політики з Іспанії, Італії, Німеччини та Бельгії. Вони давали інтерв’ю державним азербайджанським ЗМІ, в яких з похвалою відгукувалися про країну, прогрес демократії й президентові Алієву як великому державному діячеві.

Парламентська асамблея посилала спостерігачів на вибори в колишній радянській республіці. Згідно з доповідями ПАРЄ, вони кожен раз заявляли, що вибори були вільними і справедливими, крім того, з похвалою відгукувалися про демократичні перетворення в країні.

У той же час Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) констатувала, що підтасовування результатів голосування відбувалися у великих масштабах. ОБСЄ робила знімки численних урн для голосування, набитих бюлетенями ще до відкриття виборчих дільниць.

У 2012 році ПАРЄ підготувала доповідь про 89 політичних в’язнів в Азербайджані і запропонувала резолюцію з вимогою звільнити їх. Азербайджанський представник послав тоді електронного листа Луці Волонте і попросив італійця мобілізувати якомога більше дружньо налаштованих політиків.

«Твоє бажання для мене закон», – відповів Волонте.

Резолюція відхилена

Aftenposten поспілкувалася з кількома колишніми членами ПАРЄ, які в той час лобіювали Азербайджан. Жоден з них не побажав, щоб було названо його ім’я.

Вони розповідають, що отримували від тисячі до трьох тисяч євро в день, щоб переконувати політиків голосувати проти резолюції. В результаті вона була відхилена.

Що це дає Азербайджану?

Чому Азербайджан купував вплив? Опозиційні політики і правозахисники стверджують, що для режиму важливо показати, що він користується широкою підтримкою на Заході. Це підсилює його легітимність в очах народу.

Крім того, ця кавказька країна активно працює, щоб позиціонувати себе як важливого союзника ЄС. В останні роки Азербайджан веде переговори з італійською владою і ЄС про трансадріатичний газопровід, який повинен простягнутися на 4 тисячі кілометрів від Баку до Пульї в Італії.

Гостра критика з боку Ради Європи може наразити на небезпеку проект вартістю в 40 мільярдів євро.

Aftenposten («Вечірня пошта») – щоденна норвезька газета, заснована 14 березня 1860 року. Видання належить найбільшому норвезькому медіаконцерну Schibsted. Це найпопулярніша газета, яку читає переважна більшість норвежців незалежно від політичних поглядів. Щоденний тираж газети в 2016 році склав 210 472 примірники. Сайт газети щодня переглядають сотні тисяч користувачів.