Калькулятор расчета монолитного плитного фундамента тут obystroy.com
Как снять комнату в коммунальной квартире здесь
Дренажная система водоотвода вокруг фундамента - stroidom-shop.ru

Під час виборчого скандалу людина Трампа зустрічалась з партнером з України

У минулому серпні, коли напруженість від ролі Росії в президентських перегонах у США досягла вершини, керівник виборчого штабу Дональда Трампа Пол Манафорт обідав з бізнес-партнером з України, який перед тим служив в російській армії, пишуть у The Washington Post Розалінд Хелдерман (Rosalind S. Helderman), Том Гамбургер (Tom Hamburger) і Рейчел Вейнер (Rachel Weiner).

 

At height of Russia tensions, Trump campaign chairman Manafort met with business associate from Ukraine

Костянтин Килимник, вивчив англійську мову у військовому училищі, яке деякі експерти вважають навчальним полігоном для російських шпигунів, а потім 10 років допомагав керувати українським офісом міжнародного політичного консалтингу Манафорта.

У залі Grand Gavana, одному з найбільш ексклюзивних сигар-барів Нью-Йорка, давні знайомі «говорили про невиплачені нашими клієнтами рахунки, про загальну ситуацію в Україні і про поточні новини», в тому числі про президентську кампанію – йдеться в заяві Килимника, в якій він детально розповів про свої взаємини з колишнім радником Трампа.

Килимник, який представив письмову заяву в Washington Post через адвоката Манафорта, сказав, що цей таємний обід був однією з двох зустрічей, які він провів з Манафортом при відвідуванні Сполучених Штатів під час тих п’яти місяців, протягом яких Манафорт працював на Трампа. Перша зустріч була на початку травня 2016 року, приблизно за два тижні до того, як радника Трампа підвищили до голови виборчого штабу.

Серпневий обід прийшов приблизно за два тижні до того, як Манафорт подав у відставку під тиском звинувачень в отриманні не облікованих виплат за свою політичну роботу в Україні (ці звинувачення він заперечував). Килимник представляє інтерес для слідчих комітету Сенату з розвідки, що вивчає можливі зв’язки між кампанією Трампа і Росією, – сказала людина, знайома з ходом слідства.

Ім’я Килимника також фігурувало цієї весни в раніше нерозкритій інформації по запити федеральних прокурорів. Які шукали дані про «робочі контракти чи інші кореспондентські дані», що стосувалися близько двох десятків людей і підприємств, які (як виявилося) були пов’язані з Манафортом і його дружиною. У тому числі й такі, що працювали з Манафором в Києві.

Постанова було видано великим федеральним журі в Східному окрузі Вірджинії, де до недавнього часу знаходилась штаб-квартира бізнес-компанії  Манафорта. В суді не вказувалося, чи було це слідство пов’язане з розслідуванням ФБР російського втручання у вибори в США, чи окремим розслідуванням підприємницької діяльності Манафорта. Але слідчі  Східного округу Вірджинії допомагали розслідуванню по Росії.

В Україні політичні противники Килимника заявили, що він може працювати на російську розвідку. Посадові особи США не висували йому такого звинувачення. Килимник відхилив це твердження, повідомивши Washington Post у своїй письмовій заяві, що він «не має відношення до російської або будь-якої іншої розвідувальної службі». Але його вечеря з Манафортом призвела до того, що керівник виборчої кампанії Трампа зіткнувся зі все зростаючими питаннями про свою роботу в Україні і про його ділові зв’язки з союзниками президента Росії Володимира Путіна.

Килимник сказав, що його зустрічі з Манафортом були «приватними візитами», які «жодним чином не пов’язані з політикою або президентською кампанією в США». Він твердить, що не зустрічався з Трампом або іншими співробітниками виборчого штабу, а також не відвідував національну конференцію Республіканської партії, яка відбулася незадовго до посиденьок у Grand Havana. Однак він признав, що зустрічі з Манафором включали обговорення, «пов’язані зі сприйняттям президентської кампанії США в Україні».

Прес-секретар Манафорта Джейсон Мелоні (Jason Maloni) повідомив, що Килимник був «давнім бізнес-партнером», який, природно, був в контакті з Манафортом. А Манафорт заявив видінню Politico, – якому вперше розповів про свої стосунки з Килимником, – що його розмови включали обговорення кібератаки на національний комітет Демократичної партії і оприлюднення викраденого хакерами листування.

«Це не дивно і не підозріло, що два політичних консультанти поговорили про політичні події дня, в тому числі про злом DNC, – про що повідомлялось в новинах», – сказав Мелоні. І додав: «Ми впевнені, що серйозні чиновники прийдуть до висновку – виборча кампанія Поля і його взаємодія з Костянтином в той час були цілком припустимі, а не з метою змови».

До приходу у штаб Трампа Манафорт мав практику в Україні в якості радника дружньої Росії Партії регіонів і допоміг обирати колишнього президента Віктора Януковича. Який був скинутий у 2014 році і втік до Росії. Манафорт же зберіг свій київський офіс до середини 2015-го. І федеральні слідчі проявили інтерес до Манафорта на декількох фронтах його діяльності поза роботою на Трампа.

Згідно з повідомленнями NBC News, в Нью-Йорку були зроблені запити щодо позик на нерухомість Манафорта. Посадові особи міністерства юстиції також вивчають питання про те, чи повинен Манафорт більш детально розкривати свою роботу на іноземні політичні партії, як того вимагає федеральний закон.

Колишній директор ФБР Роберт Мюллер (Robert S. Mueller III) був призначений спеціальним адвокатом для спостереження за ходом розслідування щодо Росії. І люди, знайомі з його роботою, заявили, що його кабінет тепер розглядає діяльність Манафорта, не пов’язану безпосередньо з «російською темою».

Представник Східного округу Вірджинії відмовився обговорювати ці питання. Представник Мюллера також відхрестився від коментарів.

Відносини ж Манафорта з Килимником вказують на завдання, які стоять перед слідчими. Оскільки вони прагнуть визначити: чи були контакти між  близькими до Росії політтехнологами і керівниками штабу Трампа на піку  російського втручання в президентську кампанію, і коли так – то це була зрада чи рутинний контакт людей, не пов’язаними з президентською кампанією?

Килимник сказав, що виріс в південно-східній Україні, яка тоді була частиною Радянського Союзу. Він повідомив, що переїхав до Москви в 1987 році, коли йому було 17 років, і вступив до військового закладу Міністерства оборони, елітарну академію з підготовки військових перекладачів. Килимник підтвердив, що опанував англійську та шведську, на початку 1990-х служив військовим перекладачем, в тому числі в 1993 році в торговій місії російської компанії, що торгувала зброєю.

Він сказав, що ГРУ, – служба військової розвідки, – яку офіційні особи США пов’язали з кібератаками 2016 року, не вербувала людей з лінгвістичної академії. «Ніхто ніколи не говорив зі мною про будь-яку розвідувальну роботу – ні росіяни, ні українці, ні будь-яка інша іноземна країна», – підкреслив він.

Деякі експерти сперечалися щодо опису Килимником цієї Московської академії. Стівен Бланк (Stephen Blank), експерт по Росії Американської ради із зовнішньої політики (аналітичного центру у Вашингтоні) і колишній викладач військового коледжу США, назвав цей заклад «живильним середовищем» для розвідників. Марк Галеотті (Mark Galeotti) фахівець з розвідувальних служб Росії з Інституту міжнародних відносин (аналітичний зовнішньополітичний центр у Празі) наголосив, що заклад є одним з «привілейованих рекрутингових майданчиків» ГРУ.

Напираючи на тодішню невизначеність в пострадянській економіці, Килимник каже, що в пошуках достойного заробітку у 1995 році він влаштувався перекладачем у Міжнародний республіканський інститут (International Republican Institute), пов’язаний з Республіканською партією США. Люди, які працювали з Килимником, говорили, що він володіє кількома мовами і є досвідченим «читачем людей». «Я покладався на нього, – сказав Сем Паттен (Sam Patten), який був начальником Килимника в московському офісі IRI з 2001 по 2004 рік.

У той час Килимник відкрито обговорював свою службу в російській армії, сказав політичний консультант Філ Гріффін (Phil Griffin), який найняв його в IRI. «Він впевнено казав про свою минулу роботу в російській військовій розвідці, – наголосив Гріффін, – але це не мало значення». Прес-секретар IRI Юлія Сіблі (Julia Sibley) підтвердила, що Килимник працював в цій організації десять років тому, але відмовився надати додаткову інформацію.

У 2005 році Гріффін, який залишив Москву для роботи у Манафорта в Україні, запросив Килимника приєднатися – це підтверджують обидва. Килимник сказав, що з того часу він в основному працював в Україні. Але відмовився повідомити чи набув громадянство України.

Роль Килимника для Манафорта росла з плином часу. Крім своєї роботи в якості перекладача Килимник «допоміг Манафорту зрозуміти політичний контекст, і чому люди роблять те, що вони роблять», – зауважив Паттен. Люди, знайомі з роботою Килимника на Манафорта в Україні, кажуть, що його завдання включали зустрічі з впливовими українськими політиками і  підтримання зв’язку з російським алюмінієвим магнатом Олегом Дерипаскою, який веде бізнес з Манафртом і близький до Путіна.

Прес-секретар Дерипаски не відповіла на прохання дати коментар.

У серпні член українського парламенту Володимир Ар’єв,  що представляє сторону, яка виступає проти клієнтів Манафорта, попросив, щоб генеральний прокурор України розслідував питання про те, чи працював Килимник з російськими розвідувальними службами. Прес-секретар прокурора не відповіла на питання The Washington Post. Прокуратура повідомила Politico в березні, що Килимник «зараз не проходить як свідок, підозрюваний або обвинувачений».

Інші ж розглядали Килимника як більш лояльного до Вашингтону, аніж до Москви. Олег Волошин, який виступав в якості представника міністра закордонних справ України при Януковичі (тодішній голова Департаменту інформаційної політики МЗС Ред.), заявив, що Манафорт і Килимник підштовхували Януковича до союзу з Європою, а не з Росією. Що розлютило деяких в партії Януковича. «Килимник завжди намагався пропагувати цю тезу – якщо ви хочете домогтися успіху тут, ви маєте дивитися на Захід», – згадує Волошин.

Килимник був також добре відомий в посольстві США. Де офіційні особи (як і в інших західних посольствах), здавалося, довіряли йому, часто зустрічалися з ним, щоб обговорити українську політику. Про це говорили люди, знайомі з його роботою.

«Він не працює на росіян, – сказав експерт з питань зовнішньої політики, близький до республіканців, які в той час працювали в Україні. – У будь-якому разі він працює на нас».

(Еліс Крайтс (Alice Crites), Девлін Барретт (Devlin Barrett) і Метт Запотоскі (Matt Zapotosky) в Вашингтоні і Ендрю Рот (Andrew Roth) в Москві також доклалися до підготовки цього матеріалу).

ТРтртр